Ukraine in Flammen

Was geschieht mit dem Menschen und seiner Welt, wenn alles um ihn herum in Flammen aufgeht?

„Ukraine in Flammen“ erzählt von der Fähigkeit, inmitten von Zerstörung Menschlichkeit zu bewahren und das Leben neu aufzubauen. Fotografien, Grafik, Keramik und Animation erforschen einen existenziellen Widerstand. Wie ein Schmetterling, der für den Flug geschaffen ist und sich nun gegen die Vernichtung wehren muss, wird die Kunst zum Überlebensraum.

Das versehrte Land wird zum lebendigen Körper: Wälder brennen, Böden sind vergiftet, Bäume von Glasfaserkabeln der Drohnen umwoben. Und doch pulsiert das Leben: Vögel bauen Nester aus den Trümmern des Krieges.

Gezielte russische Angriffe auf Museen, Bibliotheken und Archive zerstören Zeugnisse der Identität. Die in der Ausstellung präsentierte virtuelle Galerie des Museums der gestohlenen Kunst holt das zurück in den öffentlichen Raum, was geraubt, beschädigt oder zerstört wurde.

Denn erinnern kann man nur, was man kennt – und die Bewahrung von Erinnerung wird zu einer neuen Form des Widerstands.

Що відбувається з людиною та її світом, коли все навколо охоплює полум'я війни?

Виставка «Україна у вогні» говорить про здатність зберігати людяність і знову будувати життя серед руїн. Представлені фотографії, графіка, кераміка й анімація осмислюють внутрішній опір — не мілітарний, а життєвий. Як метелик, що створений для польоту, але змушений захищати себе на війні, мистецтво стає формою виживання.

Понівечена земля постає живим зраненим тілом: ліси горять, ґрунти отруєні, а дерева обплутані оптоволокном від дронів. Та навіть у цьому випаленому ландшафті пульсує буття: птахи повертаються й мостять гнізда з уламків, які залишила війна.

Окремий вимір експозиції — наслідки прицільних ударів по музеях, бібліотеках та архівах. Разом із культурними інституціями зникають історії, знання та свідчення, що формували українську ідентичність століттями. Представлена на виставці віртуальна галерея Музею викраденого мистецтва повертає в публічне поле те, що було пограбовано або знищено.

Адже пам’ятати можна лише те, про що знаєш, — і саме тому збереження пам’яті стає дієвою формою опору.